програма виставки
15/16.10.2021
20:00
БУДИНОК АРХІТЕКТОРА

Ухо-ансамбль
диригент Луїджі Ґаджеро

Carmine Emanuele Cella
[Карміне Емануеле Челла]
Mémoire de l’eau
(10’)
для дев’яти інструментів

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
Animato
(7’)
для восьми інструментів

Toshio Hosokawa
[Тосіо Хосокава]
Drawing
(16’)
для восьми інструментів

Samuel Andreyev
[Семюел Андреєв]
Sextet in two parts
(20’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Introduzione all’oscuro
(18’)
для дванадцяти інструментів

15.10 КУПИТИ КВИТКИ  (SOLD OUT)
16.10 КУПИТИ КВИТКИ
23.10.2021
19:00
Павільйон культури

Назар Стець
контрабас соло

Stefano Scodanibbio
[Стефано Скоданіббіо]
Sei studi
(24’)

Franko Donatoni
[Франко Донатоні]
Lem
(16’)

Samuel Andreyev
[Семюел Андреєв]
Lighting up
(8’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Esplorazione del bianco
(6’)

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
Strepito e garbuglio
(13’)
27.10.2021
20:00
Павільйон культури

Діна Писаренко
фортепіано соло

Carmine Emanuele Cella
[Карміне Емануеле Челла]
Expectations
(4’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Perduto in una città d’acque
(9’)
Anamorfosi
(2’)
De la nuit
(5’)

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
Prés I, II & III
(38’)
29.10.2021
20:00
Павільйон культури

Катерина Дзиндзя, сопрано
Діна Писаренко, фортепіано
Віктор Рекало, віолончель

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Ai limiti della notte
(5’)
Vanitas. Natura morta in un atto
(50’)
лекції
16.10.2021
Будинок архітектора

18:30

Лекція Луїджі Ґаджеро та Стефано Джервазоні з розглядом творів з концертної програми Ухо-ансамблю.
Відвідати зможуть ті, хто купив квитки на концерт 15 або 16 жовтня, та студенти консерваторії.
Лекція англійською.
17.10.2021
Павільйон культури

15:00

Лекція Луїджі Ґаджеро:
«Сальваторе Шарріно: між Арчімбольдо та «Останньою людиною» Ніцше. Міркування про його музику і наш час.»
Вхід за записом на виставку.
Лекція англійською.

16:30

Стефано Джервазоні: artist talk
Вхід за записом на виставку.
Подія англійською.
23.10.2021
ПАВІЛЬЙОН КУЛЬТУРИ

17:00

Лекція Тетяни Соловей:
«Костюм в системі сценографії опери»
Вхід за записом на виставку.
24.10.2021
Павільйон культури

16:00

Вікторія Вітренко:
«Одіссея голосу» в XX–XXI столітті. Лекція-концерт з творами Джона Кейджа, Лучано Беріо, Жоржа Апергіса та інших.»
Пряме включення з Cité internationale des Arts, Париж
Вхід за записом на виставку.
«Корисні копалини» — міждисциплінарна виставка на основі оперного циклу, показаного агенцією «Ухо» в Національній опері України у 2016–2018 роках.

Усе вугілля у світі утворилося майже одночасно. Коли з’явилися перші екваторіальні ліси, мертва рослинна маса почала безконтрольно накопичуватися у тропічних болотах — і поступово зникати у надрах землі. Рівень кисню в атмосфері збільшувався, вуглекислого газу — зменшувався. Клімат став холоднішим, тож вуглеутворення припинилося. У своєму післяжиттєвому стані постановки «Уха» схожі на давні дерева: ми робили опери так швидко, що під вагою наступних вони одразу кам’янішали — перетравити їх було неможливо. Чи може бути якась користь від цих копалин?

Аби показати, що сталося з операми «Уха» під впливом часу й зовнішнього середовища, ми інвентаризуємо мультикамерні записи опер, об’єкти сценографії, оригінальні лібрето та музику. Розповідь, що виникне, не може бути лінійною — так само, як і повною, — але ми хотіли б роздивитися прогалини між текстом, інтерпретацією й спогадами про неї, чужими й своїми. Ми інвентаризуємо спогади, щоб помістити вас у сюжет й водночас у коментар до нього — звідси й нова форма.

«Корисні копалини» розповідають про «Лімб» Стефано Джервазоні, «Хліб. Сіль. Пісок» Карміне Челла та «Моє зрадливе світло» Сальваторе Шарріно у три різні способи — через головних та другорядних героїв, а також свідоцтва людей і речей. Ми сподіваємося, що аудіовізуальна виставка — це самоцінна оповідь, проте було б дивно перебутися без музики наживо. Окрім, концертів, «Корисні копалини» включають лекційну програму, яка допоможе зорієнтуватися у виставковому матеріалі.

Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду
@mishka_bochkaryov
Автори виставки
Катя Лібкінд, головна художниця

Співзасновниця ательєнормально, студії для художників з синдромомом Дауна та без, учасниця артгрупи «Монтаж». Стипендіатка «Gaude Polonia» й учасниця низки українських та міжнародних виставок.
У своїй художній практиці використовує живопис, відео, інсталяції, перформанс та сценічне мистецтво. Як головна художниця агенції «Ухо» відповідала за постановку опер Стефано Джервазоні, Карміне Челла та Сальваторе Шарріно у Національній опері.

Луїджі Ґаджеро, музичний консультант

Диригент, цимбаліст, співзасновник та музичний директор «Ухо-ансамблю». Як цимбаліст та диригент виступав у Берлінській та Паризькій філармонії, Carnegie Hall, на Milano Musica, Salzburger Festspiele, бієнале у Зальцбурзі та Венеції тощо й записав низку альбомів. Його «феноменологічні» інтерпретації сучасних творів вирізняються класичним фразуванням, емоційністю й увагою до деталей. Був музичним керівником оперних постановок агенції «Ухо». Професор Страсбурзької консерваторії.

Архітектурна агенція ФОРМА

ФОРМА – незалежний офіс, орієнтований на дослідження та експерименти в площині архітектури. Діяльність офісу втілюється у широкому спектрі практик – від стратегій просторового розвитку, програм реновації та нового будівництва до книг, інсталяцій, архітектури виставкових проектів та музичних подій.

Саша Андрусик, кураторка

Співзасновниця та директорка музичної агенції “Ухо”. З 2012-го року агенція представила понад сімсот творів сучасної класичної музики в Україні, зокрема серію з трьох опер для Національної опери. Співзасновниця «Ухо-ансамблю», записи якого відзначені музичними критиками Le Monde, Diapason, Times, Voce Classico та ін. У 2021-му нагороджена Шевченківською премією за міждисциплінарний проєкт «Архітектура голосу».
Місце
Виставка проходить у «Павільйоні культури» — кураторській інституції, яка працює на перетині сучасного візуального мистецтва, нової музики та архітектури й базується у павільйоні ВДНГ №13 «Вугілля».

1P13, проспект Академіка Глушкова, 1П13, Київ, Україна, 02000
Виставка відкрита для відвідувачів з 1 до 31 жовтня 2021 року з середи по неділю; понеділок, вівторок — вихідні. Години роботи: 12:00–20:00. Вхід на виставку безкоштовний. Будь ласка, взувайтеся зручно, адже частина експозиції розміщена у шахті.
Київ перебуває у «жовтій зоні». Просимо заздалегідь обрати години відвідування за посиланням — ми дотримуємося карантинних обмежень:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГЕНЦІЯ"УХО"
ярославів вал 21д 13 київ 02000
Телефон: +380 (67) 507 01 43
Режим роботи
програма виставки
15.10 20.00
16.10 19:00

Ухо-ансамбль
диригент Луїджі Ґаджеро

Carmine Emanuele Cella
[Карміне Емануеле Челла]
Mémoire de l’eau
(10’)
для дев’яти інструментів

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
(7’)
для восьми інструментів

Toshio Hosokawa
[Тосіо Хосокава]
Drawing
(16’)
для восьми інструментів

Samuel Andreyev
[Семюел Андреєв]
Sextet in two parts
(20’)


Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Introduzione all’oscuro
(18’)
для дванадцяти інструментів

15.10 КУПИТИ КВИТКИ  (SOLD OUT)
16.10 КУПИТИ КВИТКИ
22.10.2021
20:00

Назар Стець
Контрабас соло

Stefano Scodanibbio
[Стефано Скоданіббіо]
Sei studi
(24’)

Franko Donatoni
[Франко Донатоні]
Lem
(16’)

Samuel Andreyev
[Семюел Андреєв]
Lighting up
(8’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Esplorazione del bianco
(6’)

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
Strepito e garbuglio
(13’)
27.10.2021
20:00

Діна Писаренко
фортепіано соло

Carmine Emanuele Cella
[Карміне Емануеле Челла]
Expectations
(4’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Perduto in una città d’acque
(9’)
Anamorfosi
(2’)
De la nuit
(5’)

Stefano Gervasoni
[Стефано Джервазоні]
Prés I, II & III
(38’)
29.10.2021
20:00

Катерина Дзиндзя, сопрано
Діна Писаренко, фортепіано
Віктор Рекало, віолончель

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Ai limiti della notte
(5’)

Salvatore Sciarrino
[Сальваторе Шарріно]
Vanitas. Natura morta in un atto
(50’)




ЛЕКЦІЇ

————————————

16.10.2021
18:30,
БУДИНОК АРХІТЕКТОРА
Лекція Луїджі Ґаджеро та Стефано Джервазоні з розглядом творів з концертної програми Ухо-ансамблю.
Відвідати зможуть ті, хто купив квитки на концерт 15 або 16 жовтня, та студенти консерваторії.
Лекція англійською.

17.10.2021
15:00,
ПАВІЛЬЙОН КУЛЬТУРИ
Лекція Луїджі Ґаджеро:
«Сальваторе Шарріно: між Арчімбольдо та «Останньою людиною» Ніцше. Міркування про його музику і наш час.»
Вхід за записом на виставку.
Лекція англійською.

16:30,
ПАВІЛЬЙОН КУЛЬТУРИ
Стефано Джервазоні: artist talk
Вхід за записом на виставку.
Подія англійською.

23.10.2021
17:00,
ПАВІЛЬЙОН КУЛЬТУРИ
Лекція Тетяни Соловей:
«Костюм в системі сценографії опери»
Вхід за записом на виставку.


24.10.2021
16:00,
ПАВІЛЬЙОН КУЛЬТУРИ
Вікторія Вітренко:
«Одіссея голосу» в XX–XXI столітті. Лекція-концерт з творами Джона Кейджа, Лучано Беріо, Жоржа Апергіса та інших.»
Пряме включення з Cité internationale des Arts, Париж
Вхід за записом на виставку.



WHY UKHO:
CONTACT:
ukho.music@gmail.com
Kyiv, Ukraine
facebook, instagram
Музична агенція «Ухо» спеціалізується на сучасній академічній, імпровізаційний та експериментальній музиці. За 9 років діяльності «Ухо» представило понад 130 музичних подій, зокрема чотири Фестивалі нової музики, три вистави в Національній опері, а також серію концертів вокальної музики «Архітектура голосу», за яку отримало Шевченківську премію-2021. «Ухо» регулярно доповнює концерти інсталяціями, перформансами та медіамистецтвом, а також проводить події у незвичних локаціях. У 2015-му агенція співзаснувала Ухо-ансамбль. Колектив фокусується на новій академічній музиці музики і випустив чотири відзначених європейськими критиками альбоми.
ПРО ОПЕРИ
Лімб, 2016

«Лімб» Стефано Джервазоні — опера, написана для ансамблю Les Perсussions de Strasbourg і їхньої унікальної колекції ударних. Дві октави кроталей, чотири октави тайських гонгів, вотерфони й бразильскі свистки, сталеві барабани-сковорідки заповнили всю оркестрову яму. Ще з неї стирчав триметровий альпійський ріг, і разом з контрбасовою та субґросбасовою блокфлейтою набір інструментів справляв чи не комічне враження. Музичний текст — теж постмодерністський жарт, де цитати з Перселла, Глюка й Оффенбаха поєднувалися з абстрактною електронікою. 

Нашарування часових пластів, дезорієнтація, дискомунікація (справа навіть не в лібрето шістьма мовами) — це і є лімб, не-місце між раєм і пеклом. Ув’язнені у ньому герої опери — Джордано Бруно, Карл Лінней і жінка, схожа на Мерилін Монро, яка постійно вибачається за свою присутність, — марно шукали порозуміння. Вони мали лише кілька годин перед «офіційною» ліквідацією лімба згідно з рішенням Міжнародної теологічної комісії та папи Бенедикта XVI. 




Хліб. Сіль. Пісок, 2017

«Хліб. Сіль. Пісок» Карміне Челла — опера, написана для Ухо-ансамблю. Сюжет там був уже цілковито макабричний: італійських партизанів, які намагалися вкрасти хліб для голодних сіл, голими ведуть на розстріл, а місцеві діти радісно приєднуються до ходи, бо їм здається, що це карнавал. Кити викидалися на берег, їжа падала з неба, героїня співала як провидиця — без вібрато, з довгими заспівами та проковтнутими кінцівками. 

Челла розмовляв з очевидцем подій, що відбулися у містечку Ізола-дель-П’яно у травні 1944 року. Чи надійні свідчення, які настільки прямо відтворюють архетип, сказати складно. Проте пляж точно був, як і смерті на ньому. Він і став ключовою точкою постановки: чотири головні герої були поміщені на авансцену, але діяли як грецькі маски, а основна історія розгорталася на пляжі за ними — у сюжетах, які проживала і в яких гинула масовка. 



Моє зрадливе світло, 2018 

«Моє зрадливе світло» Сальваторе Шарріно розповідає про вбивство честі: герцог Маласпіна вбиває свою дружину та її коханця. Лібрето спирається на класичну п’єсу Андреа Чіконіні, але в літературного героя є історичний прототип. Вбивцею був Карло Джезуальдо, князь Венози й знаменитий композитор-мадригаліст. Сцена поділена на дві частини: ліворуч дія розгортається згідно з лібрето, праворуч — за історичними свідченнями. Служник і гість переспівують партії герцога і герцогині у чужих регістрах, тож фактично дійових осіб в опері лише дві. Інші персонажі — об’єкти психологічного переносу подружжя, за яким підглядає картонний кінооператор. У «психоаналітичній» опері про любовний делірій немає жодної арії: псевдоман’єристські, орнаментальні вокальні лінії тонуть в улюблених водах Шарріно — тиші та її суміжних формах.
ПРО ВИСТАВКУ
Ця виставка — пошук просторового рішення для опери за межами театральної коробки. Пошук починається з припущення, що опера — не лише музичний жанр, а й особливий тип споглядання: слухачам-глядачам бажано помітити якнайбільше, але утриматися від негайної інтерпретації. Як слухати оперу за межами театральної зали, щоби усі її знакові системи — слово, звук, пластика, зображення, світло — працювали одночасно? Це взагалі можливо?

«Корисні копалини» побудовані на образній системі трьох опер, але не відтворюють ані документації, ані сценографії напряму. 

Передусім це оперний некрополь. Коли ви роздивляєтесь надгробний камінь Карла Ліннея з його статевою класифікацією рослин чи обмацуєте мертвого коня герцога Маласпіна через колективні свідчення глядачів, до яких він виїхав, — ви рухаєтеся у просторі пам’яті та смерті. Буквально ж ви крокуєте від і до пам’ятників — об’єктам, операм, спогадам. 

Виставковий «Лімб» поміщений у підземелля. Це надто прямо, щоби показувати передпекло, але сюжет про Лаврські печери тут не менш важливий, ніж історія про рурські театри, які під час Другої світової ховали декорації в шахтах. Це розшарований лімб: склепи героїв розкидані коридорами, світлова партитура в одному кінці, лібрето в іншому, музика ще далі. Яйце у скрині: діорама з макетом постановки у Національній опері, уміщена в макет шахти. У лімбі тихо, як у залі очікування — або як в опері, яку ставили наоглух. Записів не було, а уявити звучання твору, написаного для шістдесяти перкусійних інструментів, з усіх постановників міг лише диригент. 

Оповідь у шахтовому «Лімбі» ведуть постановниці, спираючись на головних героїв опери, а «Хліб. Сіль. Пісок» переповідає людина, яка не була на прем’єрі, через другорядних героїв. З мультикамерною документацією вистави працював художник Юрій Єфанов: 

«Досвід перегляду опери через відзнятий матеріал радикально відрізняється від досвіду в глядацькій залі. Вихідним пунктом для шести фільмів виставки став інший фільм, який проєктувався на екран в глибині оперної сцени. Той фільм був тлом для масовки, ще дальшим тлом для головних героїв й мерехтливою плямою для людини в глибині партеру. Він нагадав мені сон — сон людини, яка щойно прочитала лібрето й занурилася у несвідоме опери. Я вирішив вивести тло на передній план, зробити його центральною подією, тобто розвернути сцену у протилежний бік і подивитися, як виглядатимуть персонажі у нових обставинах.»

Окрім фільмів Єфанова, матеріальність «Хліба. Солі. Піску» уміщена в кілька крихітних каменів. Це чотири — за кількістю головних героїв — фульгурити з Долини смерті, які утворилися там, де у пісок потрапила блискавка. 

Матеріальність «Мого зрадливого світла» — кульмінація виставки, вигаданої не лише щоб проговорити смерть, а й щоб показати, яке життя виростає з мертвого тіла. За задумом головної художниці Каті Лібкінд сценографія опери мала прорости — буквально. Агар-агар, гній зі стаєнь ВДНГ, мох, насіння й фітолампи: щоби засвідчити диво перетворення мертвого коня у живу муху чи гриб, в хід ми пустили чимало. Смерть, утім, була подолана смертю. Через трагічну помилку під час ремонту в павільйоні уся сценографія поїхала на сміттєзвалище. Дозвіл на розкопки вдалося отримати через три дні. Ласкою робітників полігону №6 танок екскаватора тривав багато годин, — цими кадрами перебивається фільм про свідків опери — але відкопати вийшло лише огризки. Ми продовжуємо пророщувати огризки, але не вдаємо з них щось інше. Ця історія (зокрема через назву проєкту) може здатися каламбуром, та й ми могли б сказати, що це каламбур. Проте втрата непоправна. Дві альковні штори, залишки арок, копито мертвого коня й трохи квітів з саду Маласпіна — такими виявилися свідчення речей про «Моє зрадливе світло». 

З чим зостаються слухачі, коли закінчується опера? У нашій постановці Шарріно сценічний простір був поділений кінорейками на дві частини. Під час інтермедій візок, який рухався ними, підвозив до мікрофона на авансцену то знаки смерті, то масовку, то герцога-вбивцю. Люди, знаки, речі в цей мікрофон мовчали. У яблуневому саду за павільйоном №13 вони почали говорити. 


Над проєктом працювали:

Саша Андрусик, кураторка
Катя Лібкінд, головна художниця
Луїджі Ґаджеро, музичний консультант
Архітектурна студія ФОРМА
Юрій Єфанов, монтаж фільмів

Катя Сула, Дмитро Ковальов — співпродюсери
Михайло Богачов, проєктний менеджер
Лєна Самойленко, менеджерка з комунікацій
otog studio — графічний дизайн, веб-розробка
Віктор Глущенко, графічний дизайн

Михайло Панчик, blck box — світло
Ігор Домініченко, звук
Любомир Сікач, Станіслав Туріна — вітраж
Дарина Гладун, Лесик Панасюк — переклад лібрето
Тереза Яковина, підготовка діорами

Особлива подяка команді «Павільйону культури»

Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду